Для родини 10-річного Дмитра війна почалась ще 8 років тому. Всі ці роки хлопчик зростав в небезпеці, а в лютому родина була вимушена покинути домівку в Донецькій області та евакуюватися до Дніпра:
“Наша історія “війни” почалася ще у далекому 2014 році, коли моєму синочку ще не виповнилося навіть 3 років. 11 липня 2014 року наш районний центр (ми живемо за 9 км від нього) було обстріляно. Загинуло багато людей, зруйновано житло, дитячий садок ( в якому я працювала до декрету), школи.
Всі вісім років ми звикали до життя, мов на пороховій бочці, не знаючи, що нас чекає кожну секунду. Мій син підростав, пішов у садочок, потім у школу.
У лютому місяці 2022 року на нашу країну напав агресор. Наше селище було обстріляно, загинув хлопчик 10 років. Ми вирішили виїхати не гаючи часу, їхали , навіть, не знаючи куди. Завдяки небайдужим людям нам допомогли знайти і орендувати житло у вашому місті.
Тепер лише віримо у Перемогу і сили наших воїнів. Все буде Україна!
Дмитро грає у футбол, волейбол, мріє, як раніше з друзями кататися на велосипеді та самокаті“.