В травні ми запускали благодійну акцію «Повернення вкраденого війною дитинства українським дітям» не лише, щоб просто подарувати дарунки.
Перш за все, ми розповідаємо історії людей, у яких війна забрала майже все, дітей, у яких вона вкрала майбутнє! Щоб усі пам’ятали про наших українських дітей…
Історія родини зі Снігурівки одна з тисяч трагічних історій цієї війни. Але ми зі свого боку зробимо все можливе, щоб повернути 11-річному Глібу та 6-річні Златославі дитинство хоча б на деякий час!
Їхня історія:
“У нас в місті війна, як і у всіх інших людей розпочалась 24.02( Наше невелике містечко знаходиться за 50 км від Херсону, тому ми дуже чули бій за Антонівський міст. Коли російські війська прорвали оборону, то почався рух їх колон в бік Миколаєва та в бік Кривого Рогу. Ми практично жили в підвалах і завжди були напоготові.
На початку березня був підірваний Калинінський міст, який сполучав нас з Миколаєвом, тому наше місто залишилось відрізане від сполучення із Херсоном та з Миколаєвом. Їхні війська були скрізь. Закінчувались продукти в магазинах, ліки, безкінечні черги 😩. Ми могли простояти за хлібом та крупами в черзі з 5 ранку і до вечора так і не потрапити до магазину. А з 13 березня наше місто взагалі залишилось без світла, води та тепла (наше місто не газифіковано, тому практично всі жителі обігріваються від електрики).
Нас почали обстрілювати з градів, працювала кожного дня авіація. 14.03 О 20.30 в наше місто залетіли два вражих бомбардувальника в півтори години вели авіаобстріли-це було жахливо, страшно і боляче за рідне місто. 19.03 російські війська вже остаточно зашли в місто і почали тероризувати населення. Робили обшуки( шукали зброю, та людей, які були причетні до територіальної оборони). Почали виловлювати чоловіків і забирали на допити, на яких завдавали їм тілесних ушкоджень ( деяких досі не можуть знайти).Але обстріли ніколи не припинялись.
Тому ми вирішили для безпеки дітей виїхати з міста. Ми виїжджали рано вранці, для того щоб не потрапити під обстріли. В дорозі ми змогли тільки трохи прийти до тями тільки тоді, коли вже потрапили на підконтрольну територію України. Але саме тяжко усвідомлювати, що коли в тебе є робота, бачити, що після місяця обстрілів, страхів, холоду, без води, пустих прилавків в магазині, твої діти потрапивши в магазин дивляться на цукерки, булочки, солодощі, таке відчуття, що вони ніколи цього не бачили😩 Що навіть знаходячись у безпеці здригаються від кожного звуку😩.
І ти розумієш, що жодна дитина не заслуговує на таке, а заслуговує на повноцінне дитинство”.
Щоб підтримати акцію та маленьких українців, зробіть донат на будь-яку суму:
Картка Приватбанка: 5363542012181138
PAYPAL: fundmomplusme@gmail.com
⠀
Або дізнайтеся у нас, що потрібно дітям і подаруйте відразу товаром.
Разом даруємо віру в сонячне майбутнє!