В рамках акції “Повернення вкраденого війною дитинства” ми хочемо допомогти родині з Приморська, Запорізької області – подарувати все необхідне для школи 9-річній Вероніці та забезпечити речами для ще не народженої сестрички. Адже ми не лише повертаємо дитинство, а й допомагаємо майбутнім малюкам.
“Наша сім’я – чоловік, я, донька 9 років та мала в животику-переселенці із Запорізької області, м. Приморськ Бердянського району. Місто було окуповане у перші дні війни. І хоча битв і вибухів поблизу не було, відчувати себе в безпеці там ми не могли з багатьох причин. Вирішальну роль у прийнятті рішення про від’їзд зіграла наша майбутня дитина. Коли лікарі в поліклініці сказали, що швидка тепер не виїжджає в нічний час у сусіднє місто (а пологовий будинок у нас тільки там) і в разі чого треба чекати ранку або їхати самим у комендантську годину трасою, де переміщається військова техніка, ми всерйоз задумалися, варто так ризикувати. Та й періоди, коли в місті повністю відключали мобільний зв’язок та інтернет, все збільшувалися.
Тож навіть днем не можна було викликати лікаря чи будь-які екстрені служби, зателефонувати родичам чи чоловікові у разі потреби. Та й в аптеках за 3 місяці майже не було постачання, багато медикаментів розібрали ще в перші дні війни. На момент, коли ми почали шукати шляхи виїзду, дорога залишалася лише одна – через Василівку на Запоріжжі. Але й там періодично блок-пости закривали, не пропускали, бомбили, люди ночували у полі під обстрілами по три доби. Їхати в таких умовах і зі старшою дитиною було страшно, а тим більше вагітною у 32 тижні. До того ж навіть вартість проїзду нічого не гарантувала. При тому, що коли раніше квиток до Запоріжжя коштував до 300 грн, то на початок літа поїхати було дуже дорого- брали по 3000 з особи. Дуже вдячні волонтерській організації “Динамо”, яка безкоштовно та безпечно, протягом дня, перевезла нашу та інші родини.
Так, забула додати, що школи в нашому місті, на вимогу окупантів, збираються відкривати з навчанням лише за російською програмою. Вчителям, які не захочуть працювати в таких умовах, сказали звільнятися, а батькам, які не віддаватимуть до такої школи дітей, – їхати. У Дніпро ми приїхали з трьома рюкзаками та пакетом їжі (оскільки всіх попереджали про можливість стояти в полі 3 діб), тому взяли зовсім небагато речей, і лише на літо. До того ж дуже сподівалися, що до кінця літа нашу територію звільнять. Але зараз змін на краще там немає. А до школи тут у старшої доньки, крім її рюкзака, поки що нічого немає. Я зрозуміло не працюю, чоловік у пошуках роботи, виплат поки ніяких не отримуємо. Навіть декретну відпустку змогла оформити лише тут”.
Карта Приватбанку: 5363542012181138
PAYPAL: fundmomplusme@gmail.com
Якщо хочете купити та передати те, про що мріють діти, пишіть нам, ми дамо перелік того, що необхідно.